Федерація спортивного туризму України
ЗВІТ
про мотоциклетний туристський спортивний похід
третьої категорії складності
здійснений по території Карпатських гір
з 01 серпня 2012р. по 10 серпня 2012р.
Маршрутна книжка № 36-АМ/12 ЦМКК, 28/12 ДОМКК
керівник групи: Полохін Володимир Геннадійович,
мобільний - +380959001399, e-mail: mototourism@gmail.com
Зміст
1 Розділ. Довідкові дані про туристський спортивний похід
1.1. Параметри походу
1.2. Район, підрайон (масив) походу
1.3. Докладна нитка маршруту
2 Розділ. Організація туристського спортивного походу
2.1. Загальна ідея походу
2.2. Варіанти під'їзду та від'їзду, обґрунтування точок початку та кінця маршруту
2.3. Аварійні виходи з маршруту і його запасні варіанти
3 Розділ. Технічний опис маршруту
3.1. Технічний опис маршруту. Фотографії з походу
4 Розділ. Оглядова карта маршруту мотоциклетного походу
4.1. Карта мотоциклетного походу
1 Розділ. Довідкові дані про туристський спортивний похід
1.1. Параметри походу
Вид туризму – Мотоциклетний.
Категорія складності – Третя.
Загальна протяжність мотоциклетного походу – 2192,3 км.
Із них:
Протяжність асфальтованих доріг – 2081,12 км.
Протяжність ґрунтових – 111,18 км.
Протяжність гірської (категорійної) ділянки маршруту – 474,1 км.
Із них:
Протяжність гірських асфальтованих доріг – 369,6 км.
Протяжність гірських ґрунтових доріг – 104,5 км.
Кількість автомобільно-мотоциклетних перевалів, перевальних точок – 10
Загальний набір висоти у межах всього пройденого походу – 17127 метрів
Набір висоти у межах гірської (категорійної) ділянки маршруту – 8060 метрів
Тривалість походу – 10 днів, із них – 1 днювання.
Загальний ходовий час – 79 годин 9 хвилин.
Кількість ночівель – 9.
Із них:
Польових ночівель – 8.
1.2. Район, підрайон (масив) походу
Категорійні ділянки мотоциклетного туристського-спортивного походу третьої категорії складності пролягали у межах Карпатських гір (Карпатська гірська ландшафтна країна). Маршрут під'їздів та від'їздів до, та з категорійні ділянки проходив по території Центральної та Західної України (Дністровсько-Дніпровський північностеповий фізико-географічний край, Дністровсько-Дніпровський та Західноукраїнський фізико-географічний край).
1.3. Докладна нитка маршруту
Пройдений маршрут: м. Жовті Води – смт. Петрове (р. Інгулець) – смт. Новгородка – м. Кіровоград – смт. Новоархангельськ (р. Синюха) – м. Умань – м. Гайсин (р. Соб) – м. Немирів – м. Вінниця (р. Південний Буг) – смт. Літин – смт. Летичів – м. Хмельницький – м. Ярмолинці – м. Городок (р. Смотрич) – смт. Гусятин – м. Копичинці – м. Чортків – с. Ягільниця – смт. Товсте – с. Устечко (р. Дністер) – м. Городенка – смт. Гвіздець – смт. Заболотів (р. Прут) – м. Косів – перевал Буковецький (810,3 м., авто) – с. Криворівня (р. Чорний Черемош) – смт. Верховина – с. Стаїще – с. Кривопілля – перевал Кривопільський (969,9 м., авто) – смт. Ворохта – с. Татарів (р. Прут) – перевал Яблуницький (921, авто) – м. Рахів (р. Тиса) – перевал Рахівський (1023,8 м., дорога) – с. Косівська Поляна (р. Косівська) – перевал Кобилецький (870 м., дорога) – смт. Кобилецька Поляна (р. Шопурка) – перевал Чучок (717 м., дорога) – присілок села Водиця (р. Тевшак) – перевал Руптура або Водиця (600,1 м., дорога) – с. Верхнє Водяне (р. Апшиця) – с. Водиця – с. Плаюць (р. Плавуць) – перевал Калинський (673,9 м., дорога) – с. Калини (р. Тересва) – смт. Дубове – с. Вишній Дубовець – смт. Усть-Чорна – с. Комсомольськ (Німецька Мокра) – с. Терново (р. Тересва) – с. Вільхівці – с. Вільхівці-Лази (р. Тячівець) – с. Угля – с. Колодне – с. Чумальово (р. Теребля) – с. Колочава – с. Синевирська Поляна – озеро Синевир Полянське – гирло річки Красний Звор – північний схил г. Борок (Бірок) – північно-західний відріг г. Вишківський Горган – перевальна точка 1299 м. – головний Вододільний Карпатський хребет – г. Магура 1107,0 м. – перевал Торуньський (930,6 м., авто) – с. Вишків (р. Мізунька) – перевал Вишківський (986, авто) – смт. Вигода (р. Свіча) – м. Долина – м. Болехів – м. Стрий – смт. Дашава (р. Бережниця) – с. Нове Село – с. Руда – смт. Гнездичів – м. Жидачів – р. Дністер – м. Ходорів (р. Луг) – м. Бережани (р. Золота Липа) – с. Теофипілка – м. Тернопіль (р. Серет) – м. Збараж – м. Ланівці – смт. Ямпіль – смт. Любар (р. Случ) – м. Козятин – с. Шамраївка (р. Роставиця) – м. Біла Церква – с. Томилівка – с. Бирюки (р. Рось) – смт. Рокитне – м. Миронівка (р. Росава) – м. Корсунь-Шевченківський – м. Городище – м. Сміла (р. Тясмин) – м. Знам'янка – м. Олександрія (р. Інгулець) – м. Жовті Води.
2 Розділ. Організація туристського спортивного походу
2.1. Загальна ідея походу
Мотоциклетний туризм є складним видом спортивно-туристської діяльності. Він вимагає від учасників походів не тільки загально-туристських знань, вмінь та навичок, але й дуже серйозної вузькоспеціалізованої підготовки. Без знання матеріальної частини мотоцикла, без вміння його ремонтувати у любих умовах туристсько-спортивного походу, без відмінних навичок практичного водіння та неухильному слідуванню Правил дорожнього руху, здійснити безпечну мотоциклетний похід неможливо.
Нажаль, авто-мотоциклетний туризм в Україні має сильно уповільнений темп розвитку. Наприклад: у 2010 році в країні було пройдено і зараховано тільки 10 авто-мотоциклетних похода у яких прийняли участь всього 52 учасника. До того ж усі ці спортивні заходи були походами першої категорії складності. У порівнянні з велосипедним туризмом, де зараховано 167 походів І-V категорії складності (понад 800 учасників), а тим більше пішохідним туризмом (4484 учасника), автомототуризм явно відстає.
Бажання залучитися до надзвичайно цікавого виду моторизованого туризму, спонукало групу туристів міста Жовтих Вод до організації та проведення мотоциклетного туристського-спортивного походу третьої категорії складності, маршрут якого пролягав у межах Карпатських гір (Карпатська гірська ландшафтна країна). Маршрут під'їздів та від'їздів до категорійні ділянки проходив по території Центральної та Західної України, (Дністровсько-Дніпровський північностеповий фізико-географічний край, Дністровсько-Дніпровський та Західноукраїнський фізико-географічний край).
За основу планування мотоциклетного походу третьої категорії складності був взятий еталонний маршрут із книги Попчиковский В.Ю., Организация и проведение туристских походов, Москва, Профиздат, 1987, "Перечень классифицированных мотоциклетных туристских маршрутов", мотоциклетний маршрут: Заболотов - Косов - Верховнна - Ворохта - Ясиня - Кобылецкая Поляна - Дубовое - Усть-Чорна - Колочава - Синевирская поляна - Межгорье - Липча - Долгое - Свалява - Мукачево (а, м). III категория сложности. Маршрут "Попчиковского" був ускладнений запланованим проходженням озера Синевир-Полянське, ущелини струмку Красний Звор, вихід на хребет вершин г. Озерна – г. Борок (Бірок) – г. Вишківський Горган, далі по головному Вододільному Карпатському хребту через г. Магура до перевалу Торуньський.
Даному походу передував мотоциклетний похід другої категорії складності 2011 року, котрий проходив по території Південної України з категорійною ділянкою маршруту у межах Кримських гір та Арабатської стрілки. А також автомобільний похід першої категорії складності 2010 року. Похід проходив по території Великого Кавказу. Разом з автомобілями у цьому поході був використаний і мотоцикл. Під час цього походу було проведено пішохідне сходження на Західну вершину Ельбрусу 5642 м. Додатково учасниками мотоциклетного походу третьої категорії складності були проведені попередні тренувальні походи вихідного дня у межах Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Після капітального ремонту двигуна мотоцикла ІЖ-Юпітер 3 було проведене контрольне випробування мотоциклетної техніки дводенним пробігом за маршрутом: Жовті Води – Кіровоград – Жовті Води.
У зв’язку з дуже високої ціною паливних та мастильних матеріалів важливою умовою проведення походу було максимально-ощадливий їх розхід. Під час туристсько-спортивного походу здійснити таке можливо економним режимом водіння мотоцикла, а саме рух на прямій передачі при мінімально відкритій дросельній заслінці карбюратора. Відповідно "плата" за економію – низька швидкість руху, близько 45-50 км/годину. Контрольний замір витраченого пального вирішили провести у кінці пройденого маршруту.
2.2. Варіанти під'їзду та від'їзду, обґрунтування точок початку та кінця маршруту
Початок та кінець маршруту є місто Жовті Води. Це пов’язано з тим, що усі учасники групи проживають саме в цьому місті. При плануванні нитки маршруту повністю виключалися мотоциклетні радіальні виїзди, що призвело б до зарахування всього пройденого шляху до довжини маршруту. Категорійна ділянка маршруту починається від мосту через річку Прут (у районі селища міського типу Заболотів, Снятинський район, Івано-Франківська область), а завершується на мості через річку Свіча (у районі селища міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область). Інших варіантів під’їздів та від’їздів, а також й інших точок початку і кінця класифікованої ділянки маршруту не розглядалося.
2.3. Аварійні виходи з маршруту і його запасні варіанти
Аварійні виходи з маршруту визначалися місцями розташуванням медичних закладів значних населених пунктів. У районі під'їздів та від'їздів це великі міста Кіровоград, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Біла Церква. У межах категорійної частини маршруту такі міста як Косів, Рахів, Тячів, Хуст, Вигода.
Запасний варіант походу передбачав зміну категорійної ділянки маршрут під час або після сильних дощів у Карпатських горах. Замість ґрунтових гірських доріг заплановані об'їзди асфальтними дорогами: Рахів – Ділове – Тячів – Хуст – Мукачеве – Стрий.
3 Розділ. Технічний опис маршруту
3.1. Технічний опис маршруту. Фотографії з походу
01.08.12. Перший день походу. Жовті Води - м. Вінниця (т/с р. Південний Буг, південна околиця с. Стрижавка)
Протяжні перешкоди:
Рівнинна асфальтна дорога - 443,46 км
Ґрунтова колійна дорога - 0,54 км
Всього - 444 км
Локальні перешкоди – немає
Ходовий час – 12 годин 50 хвилин
Мотоциклетний туристсько-спортивний похід розпочали о сьомій годині зі двору навчально-виховного комплексу № 6 "Перспектива" міста Жовтих Вод /фото 1/. Генеральний напрямок руху – на захід. У районі західної околиці міста виїхали на дорогу до смт. Петрове. Тут, на перехресті криворізької дороги (Т0418) і петровської дороги (Т1210) придорожній знак межі Дніпропетровської та Кіровоградської областей /фото 2/. До смт. Петрове їхали через село Олександро-Мар'ївка по асфальтованій дорозі. Після села – бетонна дорога посередньої якості. Орієнтиром в'їзду до смт. Петрове є східний придорожній знак /фото 3/. У селищі Петрове переїжджаємо через річку Інгулець автомобільним мостом. Тут найнижча абсолютна висота висотного профілю мотоциклетного походу – 78 метрів над рівнем моря. Після сіл Маловодяне, Спасове, Верблюжка та залізничного переїзду, у районі села Куцівка, виїхали на дорогу (Р23). Перед південно-східним в'їздом у смт Новгорода придорожній знак /фото 4/. Далі перетинаємо межу Кіровоградського району /фото 5/ та село Покровське. Місто Кіровоград об'їжджаємо по південній частині Кільцевої дороги. У західній околиці міста виїжджаємо на дорогу (М12). Далі прямуємо через Новоархангельський район /фото 6/, місто Умань /фото 7/, Гайсин, Немирів, Вінниця. У районі Вінниці, по північної об’їзній дорозі проїжджаємо міст через р. Південний Буг. За мостом перший з’їзд праворуч на ґрунтову колійну дорогу (близько 500 метрів). Тут за лісосмугою на березі Південного Бугу ночівлі. Вода з річки (кип’ятити!), є дрова. Місце безлюдне, але можлива зустріч з рибаками.
Фото 1. Начало походу. Місто Жовті Води. Подвір'я НВК №6 "Перспектива"
Фото 2. На кордоні Дніпропетровської і Кіровоградської областей. Попереду смт. Петрове. Позаду "криворізька" траса і місто Жовті Води
Фото 3. Східний в'їзд до смт Петрове
Фото 4. На асфальтованій дорозі Н23. Південно-східний в'їзд до смт. Новгородка
Фото 5. Дорога Н23. Межа Кіровоградського району. Попереду село Покровське та місто Кіровоград
Фото 6. Дорога М12. На кордоні Новоархангельського району. Попереду смт. Новоархангельськ. Міст через річку Синюха
Фото 7. Дорога Е 50. Західний виїзд з міста Умань
02.08.12. Другий день походу. м. Вінниця (т/с р. Південний Буг, південна околиця с. Стрижавка) – с. Кривопілля (річка Ільця)
Протяжні перешкоди:
Ґрунтова колійна дорога - 0,54 км
Рівнинна асфальтна дорога - 329,26 км
Гірська асфальтна дорога - 72,2 км
Всього - 402 км
Локальні перешкоди:
перевал Буковецький (810,3 м., авто)
Ходовий час – 10 годин 17 хвилин
С місця стоянки по ґрунтовій дорозі (540метрів) виїхали на об'їзну дорогу. Тут повернули на захід. До західної околиці міста Вінниця проминули мішаний ліс /фото 8/. Потім рухалися по дорозі (М12) через Літин, Лютичів /фото 9/ до міста Хмельницький. Перед в'їздом у місто повертаємо на південь (ліворуч) на окружний об’їзд. У районі аеропорту "Хмельницький" – кільцева розв'язка, де повертаємо на південь. Тут по дорозі (Н03) прямуємо до міста Ярмолинці /фото 10/. З міста виїжджаємо на дорогу (Р50) та прямуємо до міста Городок. Від Городка по дорозі (Т2312) дістаємося смт. Гусятин /фото 11/. Далі по дорозі (Т2011) через дивовижне село Чагарі /фото 12/ дісталися до міста Копичинці. Звідси по дорозі (М19) /фото 13/ рухаємося до міста Чортків, села Ягільниця та селища Товсте. За селищем приблизно через 6 кілометрів поворот праворуч на дорогу (Р24). За двісті метрів від повороту – залізничний переїзд /фото14/. Далі рухаємося до мосту через р. Дністер /фото 15/. Біля мосту село Устечко. По дорозі проминаємо до місто Городенка. В селищі. Гвіздець повертаємо ліворуч на дорогу (Т0904) – до селища Заболотів. За селищем міст через річку Прут /фото 16/. Звідси починається категорійна частина маршруту. Дорога (Т0904) закінчується у місті Косів /фото 17/. У місті на річці Рибниця є невеличкі водоспади /фото 18/. Від західної околиці міста виїжджаємо на дорогу (М24) яка виводить перевал Буковецький (810,3 м., авто) /фото 19/. З перевалу спуск до с. Криворівня, тут є ділянка гравійної дороги /фото 20/. Далі смт. Верховина, село Стаїще. Перед селом Кривопілля, на березі річки Ільця стоянка на ночівлю /фото 21/.
Фото 8. Північно-західна ділянка окружної дороги. В'їзд до західної околиці міста Вінниця
Фото 9. Дорога М24. Східний в'їзд у селище міського типу Летичів
Фото 10. Дорога Р50. Східний в'їзд до міста Ярмолинці
Фото 11. Дорога Т2312. Північна околиця селища Гусятин. Попереду міст через річку Збруч
Фото 12. Дорога Т2011. Північно-західний виїзд з села Чагарі
Фото 13. Дорога М19. На межі Чортківського району
Фото 14. Дорога М24. Попереду залізничний переїзд, далі міст через річку Дністер
Фото 15. Дорога М24. Міст через річку Дністер
Фото 16. Дорога Т0904. Міст через річку Прут. Тут початок категорійної ділянки маршруту
Фото 17. Центральна площа міста Косів
Фото 18. Місто Косів. Водоспади на річці Рибниця
Фото 19. Дорога М24. Перевал Буковецький (810,3 м., авто). Тут і далі у звіті висоти перевалів взяті з топографічних карт Генерального штабу. Масштаб 1:100 000
Фото 20. Дорога М24. Долини річки Чорний Черемош. Гравійна дорога після спуска зі Буковецького перевалу.
Фото 21. Місце ночівлі на березі річки Ільця між селами Стаїще та Кривопілля
03.08.12. Третій день походу. с. Кривопілля (річка Ільця) – джерело південно-західного схилу г. Кобила (стоянка Кобила)
Протяжні перешкоди:
Гірська асфальтна дорога - 79,9 км
Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - 27,1 км
Всього – 107 км
Локальні перешкоди:
перевал Кривопільський (969,9 м., авто)
перевал Яблуницький (921, авто)
перевал Рахівський (1023,8 м., дорога)
перевал Кобилецький (870 м., дорога)
Ходовий час – 8 годин 5 хвилин
Зі стоянки села Кривопілля вийшли о дев'ятій годині ранку. З ночі та весь день йшов перемінний дощ. По долині річки Росиш Великий та через село Кривопілля по асфальтованій дорозі піднялися на перевал Кривопільський (969,9 м., авто) /фото 22/. З перевалу спустилися у долину рачки Арджелюджа, що втікає у Прут. Тут є безліч дуже гарних місць для стоянок. Далі проїхали селище Ворохта з найбільшим лижним трампліном України /фото 23/. У селі Татарів переїхали через міст річки Прут, де повернули на захід до села Яблуниця (дорога Н09). Затяжним підйом серпантинною асфальтованою дорогою вийшли на перевал Яблуницький (921, авто) /фото 24/. Тут є гарний сувенірний ринок. Далі суцільний спуск через села Лазещина, Ясеня, Білин до міста Рахів. Тут у районі продовольчого ринку повернули на північний-захід, на вулицю Шевченка. Потім поворот праворуч, на вулицю Буркут /фото 25/. Ділі виїжджаємо на стару військову дорогу, що через гірські перевали пролягає аж до села с. Калини (р. Тересва) /фото 26/. На перевал Рахівський (1023,8 м., дорога) підіймалися по гравійно-щебеневій дорозі серпантинного дуже крутого підйому. З дороги місцями видно долину річки Тиса і місто Рахів /фото 27/. У районі виїзду на хребет розвилка доріг /фото 28/. На північний схід – до гори Близнеця, на південний захід – до перевалу (близько 1 км). Перевал Рахівський прорізає лісовий масив /фото 29/ Від перевалу, по хребту розгалужуються дві малопомітні ґрунтові дороги. Щебенева дорога спускається до села Косівська Поляна (р. Косівська). Спуск порівняно із підйомом з м. Рахів – менш крутий, але з серпантинами та крутими поворотами. Від перевалу біля дороги пролягає високовольтна лінія електропередач. У селі Косівська Поляна прямуємо до автомобільного мосту через річку Косівська. Орієнтування в селі дуже просте – це єдина хороша дорога /фото 30/. За залізобетонним мостом починається підйом на хребет вершини Кобила. Характер дорожнього покриття тут суттєво змінюється. Замість щебенюватого покриття Рахівсько-Косівсько-Полянської ділянки дороги (тут був асфальт, який місцями навіть залишився), дорога з села Косівська Поляна до перевалу Кобилецький (870 м., дорога) – звичайна колійна ґрунтова. Ще у селі крутість підйому, наявність великих калюж, котрі затопили глибокі колійні ритвини дороги створили серйозні труднощі під час руху. За кілометр після виїзду із села Косівська Поляна прийшлося долати крутий підйом по розкислій дуже слизькій колії. Їхати по колії небезпечно. Калюжі закривають глибокі вибоїни колії, навіть на невисокій швидкості руху в'їзд у невидиму вибоїну призводить до втрати рівноваги і можливого падіння. Пересуватися по міжколійній смузі також дуже важко. Слизькі нерівності міжколійної смуги призводять до некерованого заносу мотоцикла у рівчак колії. При цьому, мотоцикл розвертає поперек дороги. Якщо для опори ми не встигали виставити ногу у сторону підйому – падіння було неминуче /фото 31/. Для безпечного подолання згаданих ділянок застосовували перекочування мотоцикла з використанням тяги двигуна. Під час проходження глибокої колії та зависання мотоцикла на вихлопних трубах приходилося з силою штовхати його по можлиаості використовувати інерцію руху /фото 32/. Місцями дорога мала пристойний характер. Відсутність глибокої колії дозволяла збільшити швидкість руху /фото 33/. Хоча і в цих "сприятливих" умовах доводилося балансувати мотоциклом та тілом водія, щоб утримати мотоцикл від бокового заносу /фото 34/. Під час поворотів на серпантинах дороги намагалися триматися сторони з найбільшим радіусом повороту /фото 35/. Ускладнювали пересування на таких ділянках виступи каміння, як на міжколійній смузі так і у колії /фото 36/. Ці ділянки долали за рахунок пробуксовки муфти зчеплення двигуна мотоцикла /фото 37/. Найбільш важкою ділянкою дороги до перевалу Кобилецький є відрізок дороги, що перетинає південний відріг гори Кобила, приблизно за півтора кілометра від перевалу. Тут дорога прорізає невеличкий гай. Це найбільш затінена та зволожена ділянка. Колії дороги глибокі і вкрай нерівні /фото 38/. Вибрати заздалегідь для руху мужколійну слугу ми не змогли. Тому мотоцикл повністю завис у колії на вихлопних трубах. У таких умовах прийшлось тимчасово повністю розвантажити мотоцикл, зняти моторюкзак. За рахунок фізичних зусиль водіїв та тяги двигуна вдалося проштовхнути мотоцикли на більш рівну ділянку дороги /фото 39, 40, 41/. Звідси дісталися до перевалу Кобилецький (870 м., дорога) /фото 42/. За 1,4 км від перевалу стали на ночівлю. Стоянка "Кобила" дуже зручна /фото 43/. Тут є гарне джерело – струмок, поруч лісниками зроблений стіл та дві лави. Є дрова. Місце безлюдне, затишне.
Фото 22. Дорога М24. Перевал Кривопільський (969,9 м., авто). Тут і далі у звіті висоти перевалів взяті з топографічних карт Генерального штабу. Масштаб 1:100 000
Фото 23. Дорога М24. Селище Ворохта з найбільшим лижним трампліном України
Фото 24. Дорога Н09. Перевал Яблуницький (921, авто)
Фото 25. Місто Рахів. Північно-західна околиця. Вулиця Буркут – початок старої військової дороги. За серпантинами підйомів – перевал Рахівський
Фото 26. Характерне щебенювате покриття дороги Рахів – Косівська Поляна. Навіть у дощову погоду тут можна проїхати
Фото 27. Місто Рахів та долина річки Тиса з оглядової точки військової дороги.
Фото 28. Стара військова дорога у районі південного відрогу хребта Урду-Флавантуч. Ліворуч – щебенювата дорога повертає до перевалу Рахівський, прямо на ґрунтову дорогу – до гори Близнеця
Фото 29. На перевалі Рахівський (1023,8 м., дорога). Ліворуч – ґрунтова дорога по хребту гори Рахівська
Фото 30. Дорога у селі Косівська Поляна. Попереду капітальний міст через річку Косівська
Фото 31. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила
Фото 32. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила. Пересування по глибокій колії. Коліно вихлопної труби упирається об міжколійну смугу дороги
Фото 33. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила. На задньому плані, серед гілок дерев видніється ущелина річки Косівська.
Фото 34. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила. Сприятливі умови для водіння – відсутність глибоких колій на дорозі. Але дорога слизька, відчутні боковий занос
Фото 35. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила. Крутий поворот на щебенюватій серпантинній дорозі
Фото 36. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила. Вимушений рух по колійній смузі. На між колійній смузі стирчить ребристе каміння
Фото 37. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила. Подолання глибокої вибоїни у колії
Фото 38. Стара військова дорога у районі південно-східних схилів хребта гори Кобила. Район південного відрогу гори Кобила
Фото 39. Для подолання складної ділянки маршруту довелося знімати з мотоцикла моторюкзак
Фото 40. Мотоцикл заднім колесом повністю застряв у глибокій колії
Фото 41. Нарешті вдалося вирівняти мотоцикл. Але він ще міцно сидить у ритвині
Фото 42. Стара військова дорога. Перевал Кобилецький (870 м., дорога)
Фото 43. Струмок - джерело південно-західного схилу г. Кобила (стоянка Кобила)
04.08.12. Четвертий походу. Джерело південно-західного схилу г. Кобила (стоянка Кобила) – село Вишній Дубовець
Протяжні перешкоди:
Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - 37,9 км
Гірська асфальтна дорога - 9,8 км
Всього - 47,7 км
Локальні перешкоди:
перевал Чучок (717 м., дорога)
перевал Руптура або Водиця (600,1 м., дорога)
перевал Калинський (673,9 м., дорога)
Ходовий час – 10 годин 33 хвилини
Виїзд на маршрут о восьмій годині. Подолали крутий, місцями дуже крутий спуск гірською ґрунтово-щебенюватою дорогою, місцями зовсім поганої /фото 44/. На спуску велика кількість серпантинів. У межах селища Кобилецька Поляна та "верхнього" місту через річку Шопурка проїхали асфальтованою дорогою. Тут їдемо по правобережній стороні долини. Від "нижнього" мосту (міст не переїжджали) крутий підйом ґрунтово-щебенюватою дорогою на перевал Чучок. З дороги видно схили гори Кобила, долину річки Шопурка та садиби селища Кобилецька Поляна /фото 45/. Тут, у межах селища, покриття дороги щебенювате, достатньо добре /фото 46/. Після виїзду з Кобилецької Поляни дорога набагато гірша. Бруківка давньої військової дороги дуже нерівна, місцями дуже розбита. По можливості об’їжджали бруківку паралельним накатаним шляхом /фото 47/. З окремих ділянок дороги затяжного підйому на перевал Чучок добре видно хребет вершини гори Кобила та хребет перевалу Рахівський /фото 48/. На перевалі Чучок розвилка чотирьох доріг. Перевал відкритий, видовжений вздовж хребта, тут немає води /фото 49/. Спуск з перевалу по важкопрохідній глибококолійній дорозі /фото 50/. Ритвини лісовозної колії додатково заглиблені тимчасовими водотоками. Пересувалися тільки по міжколійній смузі, тут важко тримати рівновагу. Декілька разів зупинялися для безпечного перекочування мотоциклів. У межах присілку села Водиця перетинаємо лівобережний струмок, що впадає у річку Тевшак. Вода струмка має мінералізований смак. Дорога через присілок та дерев'яний міст через р. Тевшак /фото 51/ ґрунтова, має кращий стан ніж попередня ділянка. Від мосту починається крутий підйом ґрунтово-щебенюватою дорогою на перевал Руптура (Водиця). Середньо-уламковий щебінь сильно уповільнює швидкість руху /фото 52/. Тримаємося міжколійної смуги, тут навантаження на амортизатори мотоцикла менші. На перевалі Руптура або Водиця (600,1 м., дорога) розвилка чотирьох доріг та стоїть придорожній хрест /фото 53/. Поруч з перевалом, у сторону схилу долини річки Тевшак, на південний схід, стоїть одинока сільська садиба. Спуск з перевалу гірською ґрунтово-щебенюватою дорогою до північної околиці села Верхнє Водяне (р. Апшиця) /фото 54/. Від села прямуємо по короткому відрізку асфальтованої дороги по долині річки Плавуць (витік річки Апшиця) /фото 55/ до села Водиця. Тут починається гравійне покриття дороги і село Плаюц, де зустрічаються гарні та красиві будинки /фото 56/. Від північної околиці села починається відносно прямолінійний підйом по щебенюватій дорозі на перевал Калинський (673,9 м., дорога) /фото57/. Це є останній перевал давньої військової дороги. Під час підйому, за 1,2 км від перевалу, у мотоцикла ІЖ-Юпітер 3 внаслідок протирання бігового корду, розірвало покришку заднього колеса /фото 58/. Нової покришки для заміни розірваної у нас не було. Тому було вирішено тимчасово відремонтувати покришку, пройти перевал та спуститися у долину річки Тересва, де у якомусь населеному пункті можна придбати нову покришку. Після демонтажу обох коліс, переднє, ціле колесо, установили на місце заднього. Розрив камери заднього колеса /фото 59/ вдалося заклеїти великою латкою. На внутрішню поверхню розірваної покришки наклали широку латку із листа, котрий вирізали зі звичайної пластикової півлітрової пляшки. Після обережного монтажу колесо накачали до невеликого тиску. Хоча на ремонт колеса було витрачено дуже багато часу, наші зусилля не пройшли даремно. Ремонт був вдалий! На перевал Калинський тепер підіймалися повільніше, постійно стежили за станом відремонтованого колеса. На перевалі Калинський розвилка чотирьох доріг. На перевалі зустріли місцевих мотоциклістів /фото 60/. Спуск з перевалу гірською ґрунтово-щебенюватою дорогою до села Калини здійснили у дуже повільному русі. У межах села щебенювата дорога має задовільний стан /фото 61/. Після спуску з перевалу виїхали на асфальтовану дорогу, що пролягла по долині річки Тересва. Зразу розпочали пошук нової покришки у місцевого населення (купити на базарі або у магазині було неможливо). У пошуках покришки нам допомогли на АЗС селища Дубове. Там нас направили у присілок селища Дубове – село Вишній Дубовець. Місцевий житель, водій шкільного автобуса та завзятий мотоцикліст, продав нам цілу покришку, надав свій гараж для остаточного ремонту колеса і зважаючи на пізній час запропонував переночувати у нього в садибі. Оскільки в межах села знайти безпечне місце для ночівлі у наметі неможливо, ми скористалися слушною пропозицією.
Фото 44. Стара військова дорога. Спуск крутою ґрунтово-щебенюватою дорогою з перевалу Кобилецький до селища Кобилецька Поляна
Фото 45. Вид зі старої військової дороги на схили гори Кобила, долину річки Шопурка та садиби селища Кобилецька Поляна